ОБСТОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТОЯТИ, ою, оїш, док.
1. перех. Захищати, боронити від кого-,
чого-небудь. [Маруся:] Спасибі тобі, Хомо, ..ти один,
не відцурався нас, один нас обстоюєш (Михайло Старицький, Вибр.., 1959,
271); Діти.. не дуже гарно обходилися з сиротою,
а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу,
сам себе обстоював (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441); Прямували
завтрашні солдати у невідоме — битись за ці простори,
життям обстоювати ті світи, без яких не можна
прожити людям, як серцю без крові (Михайло Стельмах, Вел. рідня,
1951, 520); Він.. гнівався і на Яроша, що той не зумів
обстояти його права на поле (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961,
85);
// неперех., за кого, заст. Стояти. Подавали один
одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного
обстоювати (Борис Грінченко, II, 1963, 385).
2. перех. Відкидаючи заперечення, добиватися
визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь.
Лобода.. не заперечував проти переходу через Сулу, але
категорично обстоював не палити моста (Іван Ле, Україна,
1940, 357); Зіна просто не хоче зрозуміти його, —
інакше вона не обстоювала б своєї помилки (Олекса Гуреїв, Життя..,
1954, 296); Навіть у найскладніший період становлення
української поезії М. Рильський твердо обстоював
збереження традицій класичної літератури і в галузі
форми (Радянське літературознавство, 2, 1963, 47);
// неперех., при чому,
заст., рідко. Зупинятися на чому-небудь для
докладнішого розгляду (питання, теми і т. ін.). Поет зважив
не обстоювати при сій темі (Леся Українка, III, 1952, 701).