ОБСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ОБСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. обступлять: док., перех.
1. Ставати
довкола кого-, чого-небудь. Малуша розгублено
озиралась на здорових.. хлопців, що обступали її колом (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 67); Побачивши Сагайдачного, козаки
обступили його, так що їхати було неможливо (Осип Маковей,
Вибр., 1956, 464); Народ обступив машину з усіх боків
(Олександр Довженко, I, 1958, 82);
// рідко. Те саме, що оточувати.
Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі
(Тарас Шевченко, I, 1963, 132); Ціла .. громада мала обступити
медведяче леговище і очистити його.. від поганого звіра
(Іван Франко, VI, 1951, 10).
2. перен. Охоплювати з усіх боків (про дерева, гори, будівлі і т. ін.). Справа і зліва обступають узгір'я кучеряві стіни густого зеленого лісу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); Всю садибу обступав навколо старий і похилий тин (Олесь Донченко, IV, 1957, 42); Серед невеличких майданів тягнуться вгору гострими шпилями, церкви: кругом їх лавою обступили крамниці... (Панас Мирний, III, 1954, 75); Кинулися [бійці] за село в гори, що обступили його стрімкими кам'яними мурами (Олесь Гончар, III, 1959, 86).
3. перен. Оповивати, затягувати, заволікати (про
дим, туман, темряву і т. ін.). Стоги сіна чорніють лише.
Неначе дим або туман обступає їх (Юрій Яновський, IV, 1959,
24); Темрява з кутків давно вже вийшла та й обступила
нас немов облога (Леся Українка, I, 1951, 293); Осіння ніч уже
обступала станцію (Петро Панч, Мир, 1937, 99);
//
Заповнювати собою який-небудь простір (про запах). Ситий
дух жита обступав кругом (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 307).
4. перен. Повністю оволодівати ким-небудь (про почуття, думки і т. ін.); заполонювати. Така журба обступала душу, наче й сам я — мов одірвався від гілля (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 11); Думки обступили її, повили, як сиві тумани землю... (Панас Мирний, I, 1949, 276); Всі армійські турботи залишилися десь позаду, а нові турботи, інститутські, ще не встигли обступити його (Павло Загребельний, Спека, 1961, 10).