Словник української мови

ОБСУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУШИТИ, сушу, сушиш, док., перех. Робити сухим, висушувати зовні, зокола. Білочка [коза] привела двох козенят.. Дід Маврикій забрав їх до себе на теплу піч обсушити (Олесь Донченко, IV, 1957, 87);
//  Викликати, спричинювати висихання, випаровування рідини. Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт… (Леся Українка, I, 1951, 304).
♦ Обсушувати (обсушити) сльози — те саме, що Висушувати (висушити) сльози (сльозу) (див. висушувати). Як йому хотілося утішити її, хотілося обсушити гіркі сльози (Панас Мирний, IV, 1955, 36).