Словник української мови

ОБСИХАТИ, аю, аєш, недок., ОБСОХНУТИ і ОБСОХТИ, хну, хнеш; мин. ч. обсохнув і обсох, ла, ло; док. Ставати сухим; висихати. Був теплий дощ, в траві стоїть вода, На гілці синя бабка обсихає (Максим Рильський, III, 1961, 183); Пригріло сонечко, обсохла земля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Весь корабель вкрили пернаті гості.. Пронесеться шквал, обсохнуть і полетять (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 324);
//  Випаровуючись, висихаючи, зникати. На свіжому повітрі швидко обсохли її.. сльози (Нечуй-Левицький, I, 1956, 430).
♦ Молоко [материне] не обсохло [на губах] див. молоко.