в означеннях
Тлумачення, значення слова «обсипати»:

ОБСИПА́ТИ, аю, аєш і рідко ОБСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. обсиплють; док., перех. і без додатка.

1. Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь. Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, обсипувала м'яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 90); Карпо ліг і всього себе.. обсипав білим піском, мов у простирадло загорнувся (Андрій Головко, I, 1957, 189); Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 284);  * Образно. Обсипає вечір нас золота порошею (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 120); Ніч п'янила квітами, місяць обсипав срібним сяйвом дерева (Олекса Десняк, II, 1955, 412);
//  Обкидати, закидати чимось кого-небудь з усіх боків. За нею.. гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272);
//  Посипати чимось навколо чого-небудь. Дідова дочка.. обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 89);
//  Густо, рясно всівати (бризками, краплями і т. ін.). Трава плуталась під ногами й обсипала гарячі ноги холодною росою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 338); Прибій, б'ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 29); Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем (Юрій Яновський, II, 1958, 59);
//  безос. Шура.. відкинула брезент.. Колючим дощем обсипало її гаряче обличчя (Олесь Гончар, III, 1959, 182);
//  Сиплючись, обпадаючи, укривати, встеляти що-небудь шаром. Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками і росою (Михайло Стельмах, I, 1962, 221);  * Образно. Зацвів небесною красою Очей твоїх небесний цвіт. І це весною, це в маю Обсипав душу він мою! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 243).
 Обсипати (обсипати) кулями і т. ін. — сильно обстрілювати. Піхота кинулась бігом... Ворог обсипав її картечним градом (Панас Мирний, I, 1949, 232); Тільки цюкни сокирою, так тебе й обсипле ракетами та кулями (Олесь Гончар, Новели, 1954, 39).
Обсипає (обсипало, обсипле) жаром (морозом, холодом і т. ін.) кого — хтось раптово відчуває страх, триногу, неспокій і т. ін. — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле... (Панас Мирний, I, 1949, 302); Гната раз обсипає снігом, другий — жаром... Ах, це неправда!.. він не злочинець... він не хотів її смерті ... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 358); Обсипати (обсипати) поглядом кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Василько крутився біля.. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 17); Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 48).

2. Скупчуючись у великій кількості, займати, густо вкривати кого-, що-небудь. До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (Номис, 1864, № 14165); Дзвенять бджоли, густо обсипали яблуню (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 136);
//  Обступати, оточувати з усіх боків. Підійшли [кролики], обсипали як сніг Матвія сивого, що сам посеред них, мов трусик (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209); Сподіваючись на гостинець, його, мов жолуді, обсипали ще п'ятеро дітлахів (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 212);
//  перен. З'являтися у великій кількості. — Де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 153).

3. перен. Щедро наділяти когось чим-небудь. За моє писаня [писання], то Ви мені не дякуйте і вдячністю не обсипайте (Василь Стефаник, III, 1954, 110); [Юсуф:] В мене срібла-золота, скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю перлами, обсиплю золотом, тільки будь весела! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 447); Виховательки.. обсипали дівчинку найкращими побажаннями на дорогу (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 38);
//  Спрямовувати щось на кого-небудь у великій кількості. Тася стала обсипати поцілунками сонного сина (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 126); Раптом обсипали її всі допитами та докорами; але Оксана.. стояла мовчки (Любов Яновська, I, 1959, 47); Мелашка.. ніби не чула, як свекруха одразу обсипала її неласкавими словами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 322).

4. Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін. Волошки бризкали росою на.. ноги, червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (Олесь Донченко, III, 1956, 70); Обсипає верба віти, Станом поника... (Павло Грабовський, I, 1959, 334);
//  Струшувати, скидати з себе що-небудь сипке. Вони [дерева] стоять над головою глядача [на екрані], обсипаючи сніг в об'єктив (Юрій Яновський, II, 1958, 12);
//  Струшувати, збивати (плоди, цвіт і т. ін.). Вітер по траві ступає, цвіт із вишні обсипає (Павло Тичина, II, 1957, 229).

5. Доторкаючись до чогось сипкого, викликати його осування, опадання. Потому [Карпо Петрович] почав спускатися в яр, .. обсипаючи шашкою глину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377);  * Образно. І од Чорного моря й до моря, де одвічної криги блакить, обсипаючи залпами зорі, бій гігантів гримить і гримить... (Володимир Сосюра, II, 1958, 178).

6. безос., розм. Покривати висипом. Губи обсипало.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 576.

Коментарі (0)