ОБТЕ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обтекти. Максим, гріючи заморожені, кров'ю обтеклі руки над огнем, почав.. розповідати Германові, що за нещастя постигло Іцка (Іван Франко, V, 1951, 204).
ОБТЕ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обтекти. Максим, гріючи заморожені, кров'ю обтеклі руки над огнем, почав.. розповідати Германові, що за нещастя постигло Іцка (Іван Франко, V, 1951, 204).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 589.