в означеннях
Тлумачення, значення слова «обтяжувати»:

ОБТЯЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖАТИ, аю, аєш, недок., ОБТЯЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині.. шию (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 40); Ніяких на ньому сьогодні чабанських обладунків, ніщо не обтяжує його буденну, осадкувату постать (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 64);
//  Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати. Чи яблука обтяжать віти, Коли надійде їх пора? (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 12);  * Образно. Ще половину неба обтяжала Нічна імла, а друга вже ясніла І.. ширшала (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 98);
//  Бути важким для кого-, чого-небудь. Житній хліб обтяжує шлунок.

2. перен. Перевантажуючи чим-небудь додатковим, другорядним або зайвим, ускладнювати, робити важчим для сприймання, розуміння і т. ін. Не будемо обтяжувати сюжет.. вставними сценами і рушимо швидше за плином подій (Олександр Довженко, I, 1958, 69); Хай великодушно пробачить мені.. читач, що обтяжую ці оповіданню передмовою (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 191); Я тобі багато ще б казав, що б до пісні ти своєї взяв, Та боюсь, обтяжиш пісню ти свою (Павло Усенко, Листя.., 1956, 3).

3. перен. Накладати тягар яких-небудь обов'язків, турбот і т. ін. на кого-небудь. Крім поранених і трьох убитих, вони мали нести на своїх руках усі нарубані ялинки.., вести вісім полонених. Все це значно обтяжувало вже й так знесилений і поріділий загін моряків (Василь Кучер, Голод, 1961, 134); — Дозвольте нагадати вам, Федоре Іполитовичу: такою незначною справою, як приймання стажерів, ви ніколи себе не обтяжували (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 279); Як не міг її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хорий (Ольга Кобилянська, II, 1956, 30);
//  Завдавати клопоту, переживань і т. ін. Твого життя хай не обтяжує найменша кривда людська... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 269); Курбала на хвильку замислився, вдивляючись у Кирила, наче в нім бачив усю провину за всі турботи, що обтяжали його (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 315);
//  Сповнювати чим-небудь тяжким, неприємним (клопотами, переживаннями і т. ін.). Голову Анелі, як і її матері, обтяжували важкі, як гори, думки (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 86); Марина наче й не чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило інше (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 118);
//  Бути тягарем для кого-небудь.
 Обтяжувати своє сумління — брати на себе моральну відповідальність за поганий вчинок. — Ти своїх рук не погань! Свойого сумління не обтяжуй! (Іван Франко, III, 1950, 288).

4. зах. Використовувати що-небудь як матеріальпу базу у фінансових операціях; закладати. [Писар:] Ґрунт.. є ваш і вашої дочки.. Значить, на весь ґрунт мусить бути той вексель записаний. Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять ґрунту обтяжувати (Іван Франко, IX, 1952, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 595.

Коментарі (0)