ОБТОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.
1. Обробляючи предмет яким-небудь
інструментом або на токарному верстаті, робити
його гладким або надавати йому певної форми. Орфей..
обточує те каміння і придає йому форму плит (Леся Українка,
I, 1951, 445); Він сидить вечорами в півтемній хаті,
Курить люльку й повільно обточує кість (Леонід Первомайський, II,
1958, 94); Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому
приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив, дивний
той камінець (Володимир Самійленко, I, 1958, 60); Він уже добре вмів
обточити на верстаті якусь деталь (Олесь Донченко, V, 1957, 305);
* Образно. Мов червінець, вірш чекань. Як алмаз,
обточуй грань — До найменшої дрібниці (Микола Чернявський, Поезії,
1959, 140); Верстати — верстатами, а людей тут ми
також шліфуємо, обточуємо, гвинтики підкручуємо,
а тим часом і самі ми, кадровики, вчимося (Вітчизна,
2, 1956, 100);
// Тертям згладжувати гострі кути,
робити гладким, рівним. Яких тільки камінців не було
тут!.. А хвилі обточили їх краще від найвправніших
майстрів (Оксана Іваненко, Великі очі, 1950, 77).
2. рідко. Те саме, що гострити. В приймальні директора секретарка ретельно обточувала машинкою червоні та сині олівці (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 132).
3. розм. Очищати від сторонніх домішок на решеті. Обточи жито, бо з горошком (Словник Грінченка).