в означеннях
Тлумачення, значення слова «обтрушувати»:

ОБТРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТРУСИТИ, трушу, трусиш, док., перех.

1. Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін. Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний, I, 1954, 333); Захар довго топтався, збивав, обтрушував сніг, обмітав рукавицею чоботи (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 44); Вінка вона поклала собі на спину, квіти обтрусила з спідниці і застигла на траві (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 445);
//  чим, від чого, рідко з чого і без додатка. Струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати що-небудь від пилу, сміття, снігу і т. ін. — І де та нечисть набралася на полу! — крикнув Кайдаш, обтрушуючи сорочку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 353); Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (Олекса Десняк, Опов.., 1951, 76); — Тепер киркою обтруси з землі тоненькі корінці, обріж їх ножем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206); — Не кваплячись, очистила [Неля] гребінь від волосся, ..обтрусила плечі від волосинок (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 366).

2. з чого і без додатка. Трусячи, збиваючи, викликати опадання чого-небудь. Обтрушували [люди] кедрові шишки (Олесь Донченко, III, 1956, 55); Над самою стежкою.. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука. Ми давно вже їх обтрусили, а звернули на бурю (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 23);  * Образно. Листопад обтрушував з дерев листя (Юрій Яновський, I, 1958, 139);
//  Трусячи, збиваючи, звільняти дерево, кущ від плодів. А я хлопців не просила, Сама терен обтрусила (Павло Чубинський, V, 1874, 545); Обтрусили вже яблуні білі і картоплю із поля везуть (Володимир Сосюра, I, 1957, 205).

3. Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти, колосся і т. ін.). Листя обтрушують з крони своєї Янтарні платани алеї (Микола Бажан, Роки, 1957, 199); Обходить [Охрім Іванович] грядку жовтої пшениці, Огляне пильно кожний колосок. — Ти що тут шепчеш? І тобі не спиться, Стоїш в росі, обтрушуєш пилок? (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 78);
//  Струшуючи, скидати з себе що-небудь. Тополі Сині роси обтрушують з віт (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127);  * Образно. За тополями глибокою повінню вигинається небо, воно вже обтрусило зорі, очистилося від нічних барв (Михайло Стельмах, I, 1962, 99).

4. Сиплячи що-небудь, покривати, встеляти ним усю поверхню;
//  безос. Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний, IV, 1955, 300).

5. тільки док. Те саме, що обшукати. Гірко згинути я радий, — Розшукайте, де вона!.. Може, в пеклі де сховалась? Обтрусіть його до дна! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 274).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 593.

Коментарі (0)