ОБТИРА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто обтирає що-небудь. Василеві пощастило. В депо потрібен був обтиральник паровозів (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 152).
ОБТИРА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто обтирає що-небудь. Василеві пощастило. В депо потрібен був обтиральник паровозів (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 152).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 590.