ОБТИРАТИ, аю, аєш, недок., ОБТЕРТИ і ОБІТЕРТИ, обітру, обітреш; мин. ч. обтер, ла, ло; док., перех.
1. чим, об що, від чого і без додатка. Витираючи по
поверхні, робити що-небудь сухим, чистим. Невідома
підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати
свої покаляні чоботи (Панас Мирний, III, 1954, 391); — Оця
хустина — обтирать чоло, Цей персник — люте
відганяти зло (Максим Рильський, II, 1960, 271); Сашко.. обтирав
клоччям брезентові крила аеропланчика від пороху
(Юрій Смолич, V, 1959, 27); Ще гаразд не обмила [Мелашка]
тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 324); Коли Орися піднесла йому полумисок
з грушами, взяв одну, обтер об рукав білої сорочки й
почав їсти (Олександр Довженко, I, 1958, 66);
// чим, з чого і без додатка.
Витираючи, знімати з поверхні. Вольф.. широкою
долонею обтирав собі піт із чола (Іван Франко, VIII, 1952, 300);
Вона пізнала те місце, де лежав одного весняного дня
Тимко після бійки з братом, а вона обтирала йому кров
із подряпаної щоки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 518); Зітхнула
Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок, I, 1955,
264); По дорозі підняв [Карпо Петрович] Дорий картуз,
обтер старанно.. рукавом глину і поніс так в лівій
руці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380); Дитина, не вміючи
боронитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи,
що хто-небудь прибіжить його оборонити і обітерти...
(Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 172).
♦ Обтерти (обітерти) піт з чола кому, чийого —
полегшити чию-небудь долю. Чи той вибраний Якима
голосом пан зі Львова обітре той кривавий піт з
мужицького чола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 69); Обтерти
(обітерти) сльози (очі) кому, чиї — втішити кого-небудь.
— Те бажання — братам помогти І їх сльози обтерти
(Іван Франко, XII, 1953, 513); Пула хвилина, що він так хотів
і кинутись до неї, обітерти, осушити гарячі сльози,
та якось задержався (Панас Мирний, IV, 1955, 175); А може,
ще вернеться син із боїв І очі обітре, і жито посів
(Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 24); Обтирати спиною
(спинами) стіни (крейду) — подовгу стояти або сидіти без
діла. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами
крейду, плюхають насіння (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 58).
2. Розтирати тіло з лікувальною метою шматком
тканини, намоченої в якій-небудь рідині. Обтирайте тіло
водою, систематично робіть зарядку — все це
підвищує опірність організму хворобам (Вечірній Київ, 21.I 1963,
3); Роздягли Павла до голого тіла.. Санітари обтерли
його спиртом (Василь Кучер, Голод, 1961, 341);
// Обмивати,
протираючи по поверхні якою-небудь рідиною. Він..
скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле,
жовтаве од старості тіло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383).
3. рідко. Робити стертим, потертим з поверхні;
пошкоджувати тертям поверхню чого-небудь. * Образно.
Од которого часу ви мене ніби не бачите: я вже обтерла
ваші пороги, на дверях стоячи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 22).
♦ Обтирати кутки, жарт. — часто засиджуватися,
подовгу просиджувати в кого-небудь. Тоді були вони
з нею приятелями й разом обтирали кутки в
батюшчиних кімнатах (Степан Васильченко, I, 1959, 192).
4. тільки док., перен., розм. Призвичаїти до якої-небудь обстановки; навчити поводитися в якомусь середовищі. [Смотрицька:] Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем, і побачиш, усі заздритимуть тобі (Михайло Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 37).