в означеннях
Тлумачення, значення слова «обтирати»:

ОБТИРАТИ, аю, аєш, недок., ОБТЕРТИ і ОБІТЕРТИ, обітру, обітреш; мин. ч. обтер, ла, ло; док., перех.

1. чим, об що, від чого і без додатка. Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим. Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи (Панас Мирний, III, 1954, 391); — Оця хустина — обтирать чоло, Цей персник — люте відганяти зло (Максим Рильський, II, 1960, 271); Сашко.. обтирав клоччям брезентові крила аеропланчика від пороху (Юрій Смолич, V, 1959, 27); Ще гаразд не обмила [Мелашка] тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324); Коли Орися піднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав білої сорочки й почав їсти (Олександр Довженко, I, 1958, 66);
//  чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з поверхні. Вольф.. широкою долонею обтирав собі піт із чола (Іван Франко, VIII, 1952, 300); Вона пізнала те місце, де лежав одного весняного дня Тимко після бійки з братом, а вона обтирала йому кров із подряпаної щоки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 518); Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок, I, 1955, 264); По дорозі підняв [Карпо Петрович] Дорий картуз, обтер старанно.. рукавом глину і поніс так в лівій руці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380); Дитина, не вміючи боронитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити і обітерти... (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 172).
Обтерти (обітерти) піт з чола кому, чийого — полегшити чию-небудь долю. Чи той вибраний Якима голосом пан зі Львова обітре той кривавий піт з мужицького чола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 69); Обтерти (обітерти) сльози (очі) кому, чиї — втішити кого-небудь. — Те бажання — братам помогти І їх сльози обтерти (Іван Франко, XII, 1953, 513); Пула хвилина, що він так хотів і кинутись до неї, обітерти, осушити гарячі сльози, та якось задержався (Панас Мирний, IV, 1955, 175); А може, ще вернеться син із боїв І очі обітре, і жито посів (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 24); Обтирати спиною (спинами) стіни (крейду) — подовгу стояти або сидіти без діла. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 58).

2. Розтирати тіло з лікувальною метою шматком тканини, намоченої в якій-небудь рідині. Обтирайте тіло водою, систематично робіть зарядку — все це підвищує опірність організму хворобам (Вечірній Київ, 21.I 1963, 3); Роздягли Павла до голого тіла.. Санітари обтерли його спиртом (Василь Кучер, Голод, 1961, 341);
//  Обмивати, протираючи по поверхні якою-небудь рідиною. Він.. скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле, жовтаве од старості тіло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383).

3. рідко. Робити стертим, потертим з поверхні; пошкоджувати тертям поверхню чого-небудь.  * Образно. Од которого часу ви мене ніби не бачите: я вже обтерла ваші пороги, на дверях стоячи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 22).
Обтирати кутки, жарт. — часто засиджуватися, подовгу просиджувати в кого-небудь. Тоді були вони з нею приятелями й разом обтирали кутки в батюшчиних кімнатах (Степан Васильченко, I, 1959, 192).

4. тільки док., перен., розм. Призвичаїти до якої-небудь обстановки; навчити поводитися в якомусь середовищі. [Смотрицька:] Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем, і побачиш, усі заздритимуть тобі (Михайло Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 590.

Коментарі (0)