ОБУ́РЕННЯ, я, сер. Сильне невдоволення, роздратування. Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепенуло його істоту (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 356); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36); Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (Іван Микитенко, II, 1957, 528).