Словник української мови

О́БВІ́Д, обводу, чол. Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь. Чорний обвід коло очий [очей] ще більше почорнів (Василь Стефаник, I, 1949, 101); Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне (Володимир Самійленко, I, 1958, 128); Неначе дзеркало прозоре В обводі ясно-золотім, Азовське відбивало море Хмарки, що линули над ним (Максим Рильський, III, 1961, 255);
//  Зовнішні обриси, контури круглого або кругоподібного предмета; овал. Ватя обернула очі до Леоніда Семеновича, ловила його погляд, обвід його лиця (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 90); Мимоволі окинула [Устина] .. хижий обвід рота, драглисте воло (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 403);
//  Величина, розмір зовнішньої лінії круглого або кругоподібного предмета; окружність. Обвід башти зверху досить вільно охопили, взявшись за руки, шість засуджених (Іван Ле, Вибр., 1939, 240); Обвід грудної клітки.
 В обвід — обводячи, оточуючи що-небудь; по колу. З міцної кедрини Над водою тією в обвід Він поставив цямрини... (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 160).