в означеннях
Тлумачення, значення слова «обвикати»:

ОБВИКАТИ, аю, аєш, недок., ОБВИКНУТИ і ОБВИКТИ, кну, кнеш, док.

1. до кого — чого і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); — А важко, дядьку, у москалях? — спитав Назар Булат. Карній зітхнув, похитав головою: — Попервах важкувато, а потім обвикнеш (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 40);
//  Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися. Коли увели його у хату, то вона злякалася, як страховища якогось. Потім трохи обвикла; любувалася його мундиром, циновими ґудзиками (Панас Мирний, I, 1954, 62).

2. перев. з інфін. Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.); призвичаюватися. Поки ще люди не обвикли переводити свою працю на гроші (Панас Мирний, IV, 1955, 330).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 470.

Коментарі (0)