в означеннях
Тлумачення, значення слова «обвинувач»:

ОБВИНУВА́Ч, а, чол.

1. кого, чого. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла.. Данило... Невільник, прикутий до галерної лави. Мученик і жахливий обвинувач жінки-зрадниці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 425); Радіщев виступив грізним обвинувачем самодержавно-кріпосницького ладу (Вісник АН УРСР, 9, 1949, 54).

2. юр. Особа, що підтримує обвинувачення в судовому процесі. Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається останнє слово (Радянський суд, 1951, 57); Місцевий обвинувач був хворий, і обвинувачення підтримував приїжджий (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 470.

Коментарі (0)