в означеннях
Тлумачення, значення слова «обвинувачений»:

ОБВИНУВА́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвинуватити. — Вставай, серце, та вітай гостей! — тихо сказав Балабуха, неначе обвинувачений в якомусь проступстві (Нечуй-Левицький, III, 1956, 122); Вся братія зібралась На монастирському подвір'ю. Став Марін Обвинувачений перед їх збором (Іван Франко, XIII, 1954, 295);
//  обвинувачено, безос. присудк. сл. Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (Борис Грінченко, II, 1963, 445).

2. у знач. ім. обвинувачений, його, чол.; обвинувачена, ної, жін. Людина, яку обвинувачують у чому-небудь. Добре, щосьте [що] мені по щирості написали про Вашу уразу проти мене: так завжди і краще і справедливіше, бо дає можливість обвинуваченому виправдатись (Леся Українка, V, 1956, 353);
//  юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред'явлено обвинувачення в якому-небудь злочині. Після промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається останнє слово (Радянський суд, 1951, 57); Мандарина бачив [Цзі] тільки тоді, як той чинив суд над обвинуваченими (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 470.

Коментарі (0)