в означеннях
Тлумачення, значення слова «обвисати»:

ОБВИСАТИ, аю, аєш, недок., ОБВИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обвиснув, ла, ло; док.

1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу. Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 230); Рибалки переставляють паруси. Мокре полотно обвисає й неприємно хляскає (Юрій Яновський, II, 1958, 59); Збирання [кукурудзи] треба починати не зволікаючи, поки качани не обвисли (Колгоспник України, 7, 1957, 20);
//  від чого. Відтягуватися донизу під вагою чого-небудь, їхні кишені обвисали від револьверів (Петро Панч, О. Пархоменко, 1939, 11);
//  Втрачати первісну форму (про тканину, одяг); витягуватися. Тканина легка, в красивих узорах і не обвисає в готовому одязі (Радянська Україна, 2.VI 1962, 3);
//  на кому — чому і без додатка. Незграбно звисати, спадати (про одяг); висіти. Все те убрання розпачливо обвисало на тій маленькій похилій постаті (Леся Українка, III, 1952, 526); Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 307); Налабушиха глянула на талію. Сіренька сукня обвисла на боках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 214);
//  над чим. Те саме, що нависати 1. Рукава сорочки він позакочував, штани обвисали над крагами (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 162);  * Образно. Обвисали Круті небосхили (Леонід Первомайський, II, 1958, 322); Обвисне тьма, не видно зір; А він жене Хиткий свій човен (Павло Грабовський, I, 1959, 488).

2. Втрачаючи пружність, еластичність, відтягатися донизу (про шкіру). Обличчя його було жовте й виснажене, під очима обвисали набряклі мішки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 126); На ній деякою мірою позначився біг часу.. Щоки вже здрябліли й обвисли (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 125);
//  Безвладно опускатися, падати (від утоми, страху і т. ін.). Навстріч їм мчить два вершники.. Іванко пильно придивляється, і несподівано руки безсило обвисають (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 139); Одно плече він підняв, тоді як друге, мов перебите, обвисло (Панас Мирний, I, 1954, 210); Руки дитячії З труду обвисли (Іван Франко, XIII, 1954, 151);
//  тільки док., перен. Занедбати свою зовнішність, втративши стрункість постави. Навіщо він довів себе до такого стану? Обвис, опустився, занехаяний, п'яний, у сіні... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 285).

3. на кому — чому. Те саме, що повисати. Йшла вона під руку з високим білявим хлопчиною. Власне, не йшла, а обвисала в нього на руці (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 110); Затовк би на смерть дужий Тихін Марка, так Сень одборонив, хоч і набрався стусанів, обвис на руках забіяці (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 188).

4. чим, рідко. Покриватися чим-небудь висячим. Обвиснуть лози гронами густими, Тютюн зведе свої листки (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 18).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 471.

Коментарі (0)