в означеннях
Тлумачення, значення слова «обида»:

ОБИ́ДА, и, жін., на кого і без додатка, розм. Те саме, що образа. Він бачив її завжди тиху, спокійну, добру і вгадував, що причиною того була обида (Нечуй-Левицький, I, 1956, 369); Спогади — про останні вечори з нею біля перелазу — викликали тільки обиду на Орину та роздратування (Андрій Головко, II, 1957, 516).
Держати обиду — ображатися на кого-небудь. — Чого ти штовхаєшся, — одсунулась Гучка, — неправду кажу, чи що? І обиду товаришу тут нічого держать (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 92); Не давати (не дати) в обиду — не дозволяти, не давати кривдити, ображати кого-небудь. Ні, мати не дасть в обиду, і він ще міцніше притискається до неї (Іван Багмут, Опов., 1959, 13); [Ярослав:] То не дамо ж гнізда свого в обиду, Вперед на бій за землю нашу рідну..! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 100); Нести (терпіти і т. ін.) обиду — страждати за кого-, що-небудь. — Мою ти знаєш гору Іду І ліс, де з капищем олтар; За них несу таку обиду, Якой не терпить твій свинар! (Іван Котляревський, I, 1952, 218).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 500.

Коментарі (0)