ОБИ́ДЛИВО, рідко. Присл. до обидливий. Не міг.. знести, щоб вона накидалася обидливо на невинну дитину (Ольга Кобилянська. III, 1956, 48).
ОБИ́ДЛИВО, рідко. Присл. до обидливий. Не міг.. знести, щоб вона накидалася обидливо на невинну дитину (Ольга Кобилянська. III, 1956, 48).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 500.