ОБИХІ́ДКА, и, жін., розм., рідко.
1. Повсякденні
витрати. [Петро:] Я поніс Порохові кожуха на
заклад, щоб взять у нього таляр, то вже було б і на
обихідку, і на подимне (Карпенко-Карий, II, 1960, 29).
♦ Брехати (верзти) на всю (свою) обихідку —
говорити неправду. — Верзи, верзи на свою обихідку!
Може, на душі полегшає, — сказав Оникій (Нечуй-Левицький,
IV, 1950, 222).
2. Постійне користування; вжиток. Сааді — дорогий персам поет для їхньої щоденної обихідки, він чудово висловлює щиро перський дух (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 239).