в означеннях
Тлумачення, значення слова «обитель»:

ОБИ́ТЕЛЬ, і, жін.

1. Те саме, що монастир. [Матушка гуменя:] Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі (Панас Мирний, V, 1955, 73); Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Раз на місяць сюди привозили продуктів знизу, з філій цієї святої обителі (Юрій Яновський, II, 1958, 102).

2. заст., поет. Місце перебування, мешкання і т. ін. кого-небудь. О Львове, обитель лева! Пророком народ твій був. Він силу твою сталеву Ще з давніх-давен відчув (Любов Забашта, Вибр., 1958, 90).
 Тиха обитель — про місце, що дає можливість тихо, спокійно жити, працювати і т. ін. Він.., безтямно закоханий в ліси і в книги, молодий аспірант, якому пророчили тиху наукову обитель, — він, уявіть собі, вулкан! (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 501.

Коментарі (0)