в означеннях
Тлумачення, значення слова «обиватель»:

ОБИВА́ТЕЛЬ, я, чол.

1. Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 371); [Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ... божество? (Ігор Муратов, Радісний берег, 1961, 15).

2. заст. Постійний мешканець якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін. — Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 337); Здивований обиватель протирав очі, бачачи на вивісці знайомої крамниці замість рум'яних паляниць — лаковані чоботи (Петро Колесник, Терен.., 1959, 34).

3. зах. Поміщик. Познайомився з ними якийсь Киселевський, не першої вже молодості дрібний обиватель з Синицької округи (Іван Франко, VI, 1951, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 499.

Коментарі (0)