ОБИЖА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм., рідко.
1. Те саме, що ображатися. — Ви на неї не обижайтесь, — привітно звернулась вона до Вутаньки, мовби вибачаючись перед нею за грубуваті бабині жарти (Олесь Гончар, II, 1959, 106); — Не кажіть нікому за прощання директора, бо це тайна. Господиня ніби обидилася: — Ото ж бо ви говорите! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 194).
2. на кого і без додатка. Те саме, що скаржитися. — Якось аж обижалася [Галя], що тільки раз їй показали тебе. Кажу, конспірація.., а вона в плач (Іван Ле, Право.., 1957, 203).