в означеннях
Тлумачення, значення слова «очманілий»:

ОЧМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до очманіти. Розмореним спекою, очманілим від власного лементу, їм, здається, вже й самим хотілося б вирватися з цієї колотнечі (Олесь Гончар, I, 1959, 45); Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35).

2. у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий. Ходила [мати] очманілою й не знала, що буде говорити [синові] (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Павло, очманілий, зірвавсь на ноги (Андрій Головко, II, 1957, 488);  * У порівняннях. Чужинець, мов очманілий, сів до столика (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 26);
//  Який виражає, такий стан. Він сопів, віддихувався і водив навколо очманілими очима, як людина, що її вдарило громом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 834.

Коментарі (0)