в означеннях
Тлумачення, значення слова «оцінювати»:

ОЦІНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЦІНИТИ, оціню, оціниш і ОЦІНУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Призначати ціну чому-небудь, визначати вартість чогось. Посипались питання практичного характеру.. — Як же буде з тим, що тепер у нас? — Хто оцінюватиме наші теперішні хати і все інше? (Мирослав Ірчан, II, 1958, 397); Одержану кожною бригадою й фермою валову продукцію оцінюють за плановою собівартістю (Колгоспник України, 4, 1958, 10); Приїхав становий, узяли її теличку, оцінували й продали різникові (Панас Мирний, III, 1954, 22).
 Оцінювати (оцінити, оцінувати) голову чию — призначати винагороду за спіймання кого-небудь. [Пшесмицький:] Так, я хотів тебе вбити і, давши оголошення скрізь Котовського шукати, оцінив твою голову у 10 000! (Павло Тичина, I, 1957, 267); [Олізар:] Вчора у городі збирався сеймик, оцінували вже там твою голову, мій друже (Степан Васильченко, III, 1960, 443).

2. Визначати якості, цінність, достоїнства і т. ін. кого-, чого-небудь. Оболонська по-селянському, всебічно оцінювала невістку. Вона і красива, вона і здорова, і розумна, і роботяща (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 278); Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Юрій Яновський, II, 1958, 222); Присутні знали, що Сапіга одержав орден у фінську війну, знали про нього й те, з якого року він у комсомолі, а з якого — кандидат партії.. Але всього цього тепер, в окупації, було мало для того, щоб оцінити людину (Олесь Гончар, IV, 1960, 92);
//  Складати уявлення, робити висновок про кого-, що-небудь, визначати суть, характер, значення, роль і т. ін. чогось. Семен Григорович звик кожну річ і кожне явище оцінювати всебічно, з усіх поглядів (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 28); Брянський одразу розгадав маневр противника й оцінив усю глибину небезпеки (Олесь Гончар, III, 1959, 117); Саїд і без слів повнотою оцінував той погляд (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 43);
//  Розуміти, визнавати достоїнства, позитивні якості, цінність і т. ін. кого-, чого-небудь. [Федон:] Він [Меценат] таки знавець великий, справжній! Адже й тебе він перший оцінив (Леся Українка, III, 1952, 434); Діти зразу ж оцінили твердий характер хлопця і його рішучість (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 60); [Карпо:] Спасибі, що оцінувала мою працю (Карпенко-Карий, III, 1961, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 828.

Коментарі (0)