Словник української мови

О́ЦТОВИЙ, а, е. Прикм. до оцет;
//  Признач. для зберігання оцту. Оцтова пляшка;
//  Який містить оцет або змочений в оцті.
▲ Оцтова есенція — торговельна назва міцного розчину оцтової кислоти; Оцтова кислота — органічна сполука, що має вигляд безбарвної рідини з характерним різким запахом. Із водоростей виготовляють оцтову кислоту, ацетон, спирт, нітроцелюлозу, пластичні маси, поташ тощо (Знання та праця, 2, 1966, 3); Оцтове дерево — південна декоративна рослина родини сумахових, з якої добувають виноградний оцет. Кипарисів [на Капрі] небагато. Великі оцтові дерева (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 333); Червоніс дерево оцтове, Мов смішний малюнок малюка (Максим Рильський, III, 1961, 323).