ОДЕ́НОК, нка, чол., діал. Копиця, стіжок сіна, соломи
і т. ін. на дерев'яній підстилці. Даремно комісар..
перешукував старанно двір і всі двірські будинки, не
виключаючи й оборогів, стогів сіна, скирт соломи і оденків, —
панича не було (Іван Франко, III, 1950, 301); Одні [робітники]
збивають сіно у вали, одні кінчають скидати в копички,
там зносять копиці до острови і закладають оденок
(Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 171);
// Дерев'яна
підстилка під копицею, стіжком сіна, соломи і т. ін.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 624.