ОДНАКОВІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, абсолютно однаковий. Підстарший чорт тяжко занедужав.. Жінка у крик, у плач — звісно, жінота; чи в селі, чи в пеклі — скрізь вона однаковісінька (Марко Вовчок, VI, 1956, 273); Як знадвору, так і всередині хата була однаковісінька: так нечепурно, неохайно (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 20).