ОДНОГОЛО́СНИЙ, а, е.
1. муз. Те саме, що одноголосий 1.
2. Одностайно схвалений, прийнятий усіма присутніми (про рішення, ухвалу і т. ін.).
ОДНОГОЛО́СНИЙ, а, е.
1. муз. Те саме, що одноголосий 1.
2. Одностайно схвалений, прийнятий усіма присутніми (про рішення, ухвалу і т. ін.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 633.