ОДНОКІ́ННИЙ, а, е.
1. Пристосований для запрягання одного коня. Попереду, ліворуч, виїжджала на шосе однокінна підвода (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 136); Весною ми їздили в поле Візком однокінним старим (Максим Рильський, I, 1960, 126).
2. Який має одного коня. Однокінне господарство.