ОДНОВІ́РНИЙ, а, е. Який дотримується тієї самої віри, релігії. Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293).
ОДНОВІ́РНИЙ, а, е. Який дотримується тієї самої віри, релігії. Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 633.