в означеннях
Тлумачення, значення слова «одурений»:

ОДУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одурити. Досвід усіх країн показує, що, довіряючись реформістам, робітники завжди бували одурені (Ленін, 24, 1972, 1); Тягнеться він тихо-помалу, не маючи волі .. покинуть братчиків, тягнеться одурений підлесною думкою (Панас Мирний, I, 1949, 288);
//  у знач. прикм. — Люди, Олюньцю, люди сміятимуться.. Оті самі, що сміються з старих дівок, з одурених чоловіків, з покинутих коханок... (Леся Українка, III, 1952, 748);  * Образно. Не жаль мені, кохана, за тобою, Свого ж одуреного серця жаль (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 218);
//  у знач. ім. одурені, них, мн. (одн. одурений, ного, чол.; одурена, ної, жін.). Ті, кого одурили. Тепер вона знає, що йому скаже. Від одної одуреної вертається, щоб другу дурити? (Панас Мирний, III, 1954, 233); Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевне б, репнуло від сорому й хули (Василь Симоненко, Земно тяжіння, 1964, 15);
//  одурено, безос. присудк. сл. [Демко:] Зіньку, сину мій!.. Одурено мене, обморочено..! Відні ми, сину, бідні!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 233); — А то хіба не гріх, що мене так одурено, що мені так набрехано... що з мене так люто посміялися люди? — заплакала знову Пріська (Любов Яновська, I, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 643.

Коментарі (0)