ОДИНО́ЧНИК, а, чол., розм.
1. В'язень одиночної камери.
2. Спортсмен, що виступай на змаганні сам, без напарника. Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів.. Наші одиночники.. успішно завершили обов'язкову програму (Радянська Україна, 5.II 1971, 4).