ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який запроваджується,
регулюється урядом, урядовою установою або службовою
особою; урядовий, службовий. Наукові працівники
юридичного факультету своїми роботами сприяють
удосконаленню.. офіційних положень правового порядку
(Наука і життя, 12, 1957, 16);
// Який представляє уряд,
виражає погляди уряду, урядових установ. Тупі,
улесливі, лицемірні представники офіційної «науки»
доводили, ніби в Росії нема самостійної філософської мислі
(Максим Рильський, IX, 1962, 149); Уривок з драми «Никита
Гайдай» надруковано в журналі «Маяк», який стояв
на позиціях офіційної «народності» і намагався
перетягнути на свій бік українських письменників (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 106); Пафосом всієї дальшої
його [Г. Сковороди] діяльності й творчості.. було
співчуття трудовим масам, рішуче заперечення
пансько-кріпосницького устрою, викриття його союзу з
офіційною церквою (Вітчизна, 1, 1962, 184);
// Виданий
урядовою установою. Справа в тому, що у Яновського після
ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів,
що підтверджували б його приналежність до
Запорозького козацтва (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 35);
//
Повідомлений, оголошений урядовою установою; який
надходить від уряду, урядової установи або
службової особи. Вона ридала від щастя, що Василь, навіть
всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий
(Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 93); — Цей мотив знайомий
мені з деяких офіційних матеріалів: шукати для селян
кращого життя — справжнісінька єресь (Михайло Стельмах, I,
1962, 13);
// Власт. урядовим документам, діловим
паперам. Роман «Гомоніла Україна» [П. Панча]
відзначається майстерним застосуванням елементів книжної,
офіційної і розмовної мови першої половини XVII ст.
(Радянське літературознавство, 1, 1963, 25).
Офіційний опонент див. опонент.
2. Витриманий відповідно до встановлених правил, формальностей. Офіційна зустріч з шефами закінчилася, жінки й дівчата висипали у двір (Василь Кучер, Голод, 1961, 85).
3. Позбавлений невимушеності, безпосередності; холодноввічливий, стриманий, діловий. — Ласте, клич же Соню вечеряти до гурту, — звеліла мати. Настя прохала сухо, з офіційною гостинністю (Степан Васильченко, II, 1959, 171); В навушниках Сашко стає одразу серйозним, офіційним, зосередженим, вже він тепер увесь там, в ефірі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42); Мотря Швець.. офіційним голосом промовила: — Слово для лекції надається Пантелеймону Лукичу! (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 80).