ОФІРУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і неперех.,
рідко. Те саме, що жертвувати. Не словом — ділом
ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая
сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала...
(Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 130); Клавда офірувала їй навіть
одну з своїх парадних суконь на той вечір (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 577); — Якщо ви готові офірувати заради
науки сьогоднішнім футбольним матчем.., то давайте
вип'ємо чай і запряжемося на цілий день (Натан Рибак, Час,
1960, 176).
Офірувати собою — те саме, що Жертвувати собою
(див. жертвувати).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 816.