Словник української мови

ОФО́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оформити. Найбільш цільним, повним і оформленим виявом політичної боротьби класів є боротьба партій (Ленін, 12, 1970, 127); Увесь низ халата оформлений легким рушниковим узором (Українське народне художнє вишивання, 1958, Додаток); Комендант був змушений видати наказ, що жоден громадський акт., не буде визнано дійсним, якщо він не буде оформлений через церкву (Василь Кучер, Голод, 1961, 285);
//  оформлено, безос. присудк. сл. — Вас зарахуємо до штабу батальйону. Це буде оформлено наказом (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 463).