Словник української мови

ОФО́РТНИЙ, а, е. Прикм. до офорт. Офортні пейзажі Т. Шевченка відзначаються майстерною композиційною побудовою, широким використанням ефектів світлотіні та загальним високим рівнем професіонального виконання (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 22);
//  Признач. для виготовлення офорта (у 2 знач.). Підійшла [Катя] до схожого на вітрячок офортного станка (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 144).