ОГІРО́ЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до огірок. Показались ранні огірочки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 370); — А що в мене є? — сказав Трохим і достав з торбинки хліба, тарані скільки та огірочків (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 409); І хоч не розкішно було на столі, проте оця гаряча картопля в кожушках та хрумкотливі, наче свіжі, огірочки з погреба.. здалися Данькові за найсмачніші у світі наїдки (Олесь Гончар, II, 1959, 144); * У порівняннях. Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33).