в означеннях
Тлумачення, значення слова «огірок»:

ОГІРО́К, рка, чол.

1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і невеликими довгастими плодами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 202); Генріх під огірки відводив ліпший ґрунт і брав за них утридорога (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 200).

2. Довгастий зелений плід цієї рослини. Він обговорював з нею докладно, що нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 285); Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею.. Далі зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (Іван Микитенко, II, 1957, 290);  * У порівняннях. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок (Іван Котляревський, I, 1952, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 614.

Коментарі (0)