ОГЛЯ́ДНО, рідко. Присл. до оглядний. Як повільно, оглядно йшов Максим! (Іван Франко, VI, 1951, 123); Новий голова не помічав, як оглядно вдивлявся Нечай у темряву на всі боки, дбаючи про безпеку для свого наступника (Іван Ле, В снопі.., 1960, 25).
ОГЛЯ́ДНО, рідко. Присл. до оглядний. Як повільно, оглядно йшов Максим! (Іван Франко, VI, 1951, 123); Новий голова не помічав, як оглядно вдивлявся Нечай у темряву на всі боки, дбаючи про безпеку для свого наступника (Іван Ле, В снопі.., 1960, 25).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 617.