ОГОРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех.
1. Те саме, що обгороджувати.
— Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда
огородив свій маєток чужим деревом (Михайло Стельмах, I, 1962, 230);
// Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею. За
дощаним парканом, який огороджував подвір'я клубу,
починався парк (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 205).
2. рідко. Оточувати з усіх боків; облягати. Сірий присмерк лягав над річкою, обрій зливався з землею в суцільне поле, що огороджувало фортецю і воду (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 210).
3. від чого і без додатка, рідко. Захищати певним чином від чогось небажаного або небезпечного. Треба було знешкодити існуючу небезпеку [радіоактивності]. Здобути можливість керувати роботою реактора вільно і спокійно, огородити людину (Натан Рибак, Час, 1960, 668); Мар'ян, коли б міг, огороджував би не тільки село, але й всю землю від лихого помислу і ока (Михайло Стельмах, I, 1962, 635).