ОГРУБІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до огрубіти. Огрубілими, розпухлими від праці пальцями знатна [доярка] обережно виймає.. пом'яті клаптики паперу (Володимир Бабляк, Літопис.., 1961, 30); Повернувся додому Свирид огрубілий, змужнілий, пропахчений пороховим димом, курявою далеких доріг (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 74); * Образно. Слово, в бою огрубіле, У тому краю забрини, Де вишні в убранні білім, Мене виглядають з війни (Олесь Гончар, IV, 1960, 1).