в означеннях
Тлумачення, значення слова «ох»:

ОХ, виг.

1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання, переляку, відчуття полегшення і т. ін. — Ох... як ти мене злякав, хай йому цур!.. — переводячи дух,.. обізвалась вона до Грицька (Панас Мирний, I, 1949, 277); Ох, як мені гидко, 'як мені страшно, як ця свідомість ранить моє батьківське серце... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 419); Ох, але як уже важко йти! Стежка вже пропала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 317); — Чому вони стріляють? — зморщився Черниш. — Ох, чому вони стріляють?.. (Олесь Гончар, III, 1959, 147);
//  Уживається при висловленні застереження, попередження про що-небудь небажане, неприємне. — Ох, не перед добром, ох, не перед добром вони так п'ють (Гнат Хоткевич, II, 1966, 198); Ох, не одна зітхне Оксана, коли згадає юнака... (Володимир Сосюра, I, 1957, 355); Ох, перепаде їй гирлиги від батька (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 249).

2. Уживається при вираженні почуття жалю, досади, невдоволення, докору і т. ін. — Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? Ох, якби я знала, Що діждуся, що побачу, То ще б підождала! (Тарас Шевченко, I, 1963, 320); Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити. Андрій знов не нанявся. Отак щороку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); [Кассандра:] Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Леся Українка, II, 1951, 260); — Ох, який ти злий! Ти пригноблюєш ближніх! (Олександр Довженко, I, 1958, 417);
//  Уживається при вираженні захоплення, подиву і т. ін. [Юда:] Ох, як він говорив! Який був голос! Я пригадав те, що давно забув... (Леся Українка, III, 1952, 133); Гріє нас далеке трепетання Вогника серед гірських узбіч... Ох, які ж, мабуть, оповідання Слухатиме ця осіння ніч!.. (Максим Рильський, III, 1961, 45); — Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж ти вдачі хлопець! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 257); Варивон ухопився за палицю і потягнув до себе ятір. — Ох, і тяжкий. Напевне, повно набилося риби. Григорію, помагай! (Михайло Стельмах, II, 1962, 206);
//  Уживається для виділення, підсилення якого-небудь слова, вислову. Ох, і люто ж боролися гуцули! .. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 199); — Спершу, коли відчислили, ох, як кисло було вашому Сіробабі. Ну, як це гордий реактивний льотчик-винищувач та стане винищувачем комарів? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 72); — Ох, і хитрий, усе знає, а випитує (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 308).

3. у знач. ім., перев. мн. охи, охів. Те саме, що охання. З безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 262); Вона з охами та ахами заходила в море по шию (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 105).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 819.

Коментарі (0)