ОХА́ЙНЕНЬКО, розм. Присл. до охайненький. Він не встиг охайненько витертися після їди (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 151).
ОХА́ЙНЕНЬКО, розм. Присл. до охайненький. Він не встиг охайненько витертися після їди (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 151).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 820.