Словник української мови

ОХАЙНО. Присл. до охайний. Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний і зосереджений (Олександр Довженко, I, 1958, 66); Добре второваними і охайно підчищеними стежками вона блукала у лабіринтах зелені (Юрій Смолич, I, 1958, 77); Огрінчук запросив його в будинок, ввів у невелику охайно прибрану кімнату (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 50);
//  у знач. присудк. сл. В кабінеті начальника шахти.. було чисто й охайно (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 37); У салонах пароплава завжди охайно, затишно (Вечірній Київ, 17.IV 1968, 1).