О́ХАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням охати. Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (Іван Котляревський, I, 1952, 272); Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284); Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 328).