ОХОРО́НА, и, жін.
1. Дія за значенням охороняти. — Мовчіть, тихо, — крикнула дівчинка і, шукаючи охорони коло матері, притулилася до неї (Ольга Кобилянська, III, 1956, 525); Спали Кринички. І материній хаті, й рідному селу, і гамазеям з хлібом, — всьому потрібна була зараз охорона (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 517); В нашій країні приділяється велика увага охороні і раціональному використанню лісу (Наука і життя, 6, 1964, 40).
2. Загін, організована група, що охороняє кого-,
що-небудь. Вранці він часом гуляє. Ага! Але не сам,
з ним охорона (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 185); Електричні вогні
гарно освітлюють в'їзд у ворота і маленьку будочку,
в якій несе варту охорона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 144);
// збірн. Спеціальна служба, що охороняє, оберігає
що-небудь. — Товаришу директор, через річку вже не
можна їздити, зоборонено річковою охороною (Іван Ле,
Право.., 1957, 294).