Словник української мови

ОХОРОНЯТИ, яю, яєш, недок., ОХОРОНИТИ, роню, рониш, док., перех. Оберігати від небезпеки кого-, що-небудь, забезпечувати від загрози нападу, замаху і т. ін. Сотня козаків з піками, шаблями та рушницями гарцювала праворуч і ліворуч транспорту, охороняючи фланги (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 246); Незабаром зустріли верхівців — знайомих дядьків-пікетчиків, що охороняли узбережжя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 361);
//  Стояти на варті біля кого-, чого-небудь; вартувати, стерегти. Лона [рота] нестиме караульну службу: охоронятиме бойовий прапор училища, склади, словом, оберігатиме все те, що треба оберігати (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43); Плечистий закінчив розмову і, обернувшись, кивнув головою на того, що охороняв Йоньку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 438);
//  Забезпечувати, гарантувати недоторканність кого-, чого-небудь. СРСР охороняє суверенні права союзних республік (Конституція СРСР, 1963, 7);
//  Оберігати від руйнування, знищення, завдавання шкоди і т. ін. Природу треба шанувати, берегти й множити її багатства. Нарешті, її треба охороняти (Знання та праця, 6, 1965, 3);
//  Захищати від чого-небудь. Жито спочатку виростало вищим за дубочки і охороняло їх своєю тінню від спеки (Оксана Іваненко, Дубок, 1950, 13); Чи то нянька не вміла його охоронити, чи слабовите тіло не знесло всієї тієї п'янкої розкоші.., — став занепадати Вітя, хиріти, а далі й зовсім обліг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 66).