ОХОРО́ННИК, а, чол. Те саме, що охоронець 1. Робітники розходились, поспішаючи до своїх приладів. А тих, хто прибігав, охоронники до цеху вже не підпускали (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 374); Коли заарештований під конвоем охоронника зник у коридорі, до кабінету слідчого зайшов з сусідньої кімнати його помічник (Петро Колесник, Терен.., 1959, 261); Не дуже радувало те, що невдалік, на сірій дорозі, купкою стояли охоронники, а серед них виділявся немолодий.. старший стражник (Михайло Стельмах, I, 1962, 573).