ОХО́ТКА, и, жін., розм., рідко. Те саме, що охота1.
[Трохим (до косарів):] Година трапилась
погодна, музика заграє вам задля охотки, щоб не
наскучило гуляти по лузі! (Марко Кропивницький, V, 1959, 130); Тоді ж
узяла її охотка вчитись ворожити (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 193).
В охотку — те саме, що В охоту (див. охота 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 825.